По ту сторону екрану

televizor

Якось випадково включила телевізор. Йшов  старий радянський фільм, назви якого я не знаю(чи не памятаю).Чоловік втратив собаку по імені Рада. Він сумує, кругом шукає її, якийсь період життя для нього проходить під емоційним впливом цієї втрати. До нього телефонує коханка і питає,чи він прийде. Він відповідає,що не прийде,бо в нього пропала собака. Вона перепитує, і він з досадою каже: "Як ти не розумієш,у мене пропала собака,Рада!»
  Не пам’ятаю назви,і вже не певна,що дуже достовірно переказую сюжет. Якось несподівано вразило інше: у сучасному кінематографі такого сюжету  вже не зустрінеш. Як і безлічі інших:спокійних,камерних,глибоких. Не буду перераховувати назви фільмів:люди  старшого покоління їх прекрасно пам’ятають.
В 70 – их роках минулого століття одним з членів Політбюро,всемогутнього тоді синкліту,був такий собі Суслов,худий,сивий,трохи сутулий чоловік. Він відповідав за ідеологію і був цензурним драконом. На  його  голову вилилося безліч проклять,особливо з боку  творчої інтелігенції. Помер 1982 – го, незадовго до «пєрєстройкі і ускорєнія».За кілька років по тому в суспільній думці запанувала теза,що з падінням комуністичного режиму  та смертю  «кремлівських старців» наступить ера безмежної свободи.     Дійсно, за короткий час стали широкодоступними раніше заборонені твори,відкрився кордон на Захід(для людей з грішми),полиці наповнилися раніше дефіцитними товарами(для людей з грішми). Але для абсолютної більшості почалася диктатура значно страшніша:диктатура криміналу,грошових мішків,насильства,брехні і вседозволеності. І,  найстрашніше,  ця диктатура реалізувалася  в сфері дозвілля і розваг, відданій на відкупам гангстерам. Тут запанував культ убивства,культ насильства і садизму. Почався і продовжується зараз один з найстрашніших  злочинів нашого дикого капіталізму: методичне промивання мізків підростаючому поколінню.
jpg
 За один телевізійний день незрілий розум бачить десятки вбивств і насильств,знищуються будь – які моральні і психологічні бар’єри,злочин подається як єдино можлива і достойна форма поведінки. Диявол торжествує. Наше суспільство виявилося не готовим  жити в умовах свободи і скотилося до звичного рабства,але ще мерзеннішого.
  Виявилося,що Суслов був правий, і ми таки потребуємо цензури. Звичайно,в гуманістичному сенсі цього слова. Але чи можлива вона тепер?Розвиток інформаційних технологій зробив насильство і порнографію цілковито доступними,виникла ціла індустрія комп’ютерних ігор,заснованих на єдиному принципі:ти повинен вбити якомога більше людей.
Вацлав Гавел якось сказав,що він любить драматургію абсурду за те,що вона  підтримує людину в часи повної втрати нею метафізичних цінностей. Це про наше  суспільство. Попри втрату цінностей,ми мусимо зберігати гідність до кінця,і можливо саме тоді десь в кінці тунелю ми побачимо світло.
1358968447_1346929173_ni_c39d1a73058961edb43dd95bac583a1b

Світло в кінці революційного тунелю?

Оригинал взят у victor_tretyak в Світло в кінці революційного тунелю?
В світлі останніх подій, коли всі розмовляють про відставку, непогано було б зробити, аналіз в яких випадках, президент припиняє свої повноваження, згідно до статті 108 Конституції України повноваження президента припиняються достроково у разі чотирьох обставин:
1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
1
Що стосується Януковича, то пункти 2 і 4, явно не про нього) Бажаю йому довгих літ, і міцного здоров’я.
Імпічмент. На даний момент, опозиція не може висловити навіть недовіру уряду, про що свідчить нещодавнє голосування в ВРУ, про що тоді говорити у випадку відставки президента? Де спочатку взяти 226 голосів, а потім 300 голосів, звучить як щось надзвичайне для опозиції. І в придачу, необхідно отримати підтримку Верховного Суду України, який контролює наш президент, тому у цьому пункті виходить, що опозиції також нічого шукати.
Крім того, процедура імпічменту, навіть за найбільш оптимістичними підрахунками її ініціаторів, затягнеться на три – чотири місяці. Тобто якщо імпічмент ініціюють прямо зараз, то результат отримають не раніше березня.
На проведення дострокових президентських виборів Конституцією відводиться 90 днів. У кращому випадку країна отримає вибори глави держави у липні-серпні, але це за найоптимістичнішими підрахунками.
2
Реалізація сценарію імпічменту президента не принесе очікуваних результатів з стабілізації ситуації. Навпаки країну у такому випадку очікує серйозне загострення політичної кризи. Оскільки політичні еліти, за цей період перегризуть один одному горлянки за місце у президентському кріслі, там же не може сидіти одночасно три особи.
Четвертий спосіб, якого зараз вимагають всі, це добровільна відставка. Така відставка здійснюється після того, як він особисто зачитає свою заяву на засіданні Верховної Ради.
3
В нашій історії, один раз це вже було, коли Леонід Кравчук добровільно подав у відставку, вибори він тоді програв Леоніду Кучмі, але і інший приклад, грузинський президент Михайло Саакашвілі, заявивши про свою добровільну відставку з посади, дострокові президентські вибори виграв.
Добровільна відставка Віктора Януковича зняла б політичну напругу в суспільстві, кардинально б змінила атмосферу взаємодії еліт,і таке враження що всім від цього стало тільки краще, зарплати не підвищили б, але б люди були задоволені.
Однак і сьогодні у Януковича залишається шанс увійти в історію як демократичний президент, який заради країни пішов у добровільну відставку. Не відомо, як прорахувати ймовірність цієї події, але мені здається, що поки, що Янукович не готовий увійти у історію, як демократичний президент.

Киевский Ильич из Нью-Йорка

Оригинал взят у samsebeskazal в Киевский Ильич из Нью-Йорка
Как оно иногда интересно в жизни бывает.

Нью-Йорк, 1939 год.
N_Y_Kremer

Киев, 2013.
ukraine-protest
фото с сайта delfi.lt

Памятник Ленину, снесенный сегодня в Киеве, был родом из Нью-Йорка. Его сделали специально для советского павильона на Всемирной выставке 1939 года, которая проходила на территории парка Флашинг Медоус-Корона, что в Куинсе. Ленина не жалко. Жалко куска истории. От того исторического события осталось не так много артефактов. И, к тому же, на мой взгляд, это был один из самых красивых памятников вождю мирового пролетариата.

Read more...Collapse )

Дюжина ножей в спину евромайданной революции

Оригинал взят у vklopkov в Дюжина ножей в спину евромайданной революции
Stolknovenie-s-militsiey-pod-Kabminom

Почему на этот раз Майдан проиграл, не успев начаться? Что мешает Яценюку, Кличко и Тягнибоку победить действующий режим? Как говорится, плохому танцору мешает кое-что между ног. А у наших трех вождей помех еще больше. И самая главная – это они сами.

Я насчитал 12 причин, по которым Евромайдан провалился.

Read more...Collapse )

Майдан. Перезавантаження…

        Пам’ятаю події 2004 року – на Майдан вперше за сотню років вийшли люди, аби продемонструвати владі, що вони не раби і далі так жити не збираються . В суспільстві панувала ейфорія. Зі сцени звучали лозунги, що закликали до непокори, лідери з помаранчевою атрибутикою обіцяли бандитам тюрми і гідне життя для народу. Ми перемогли. Було відчуття розірваних кайданів та бажання вдихнути на повні груди.
      Тоді  донецькі навіть злякалися і, забившись в своє лігво, висували сепаратистські  гасла   відокремлення Донбасу.
d7e813d38f03


        Відшумів Майдан і те, що було завойовано народом лідеру, який  тоді ще  уособлював  впевненість, треба було втілювати в життя . На тому вотумі  довіри, який мав Ющенко, можна було збудувати вільну, гідну та розвинену європейську державу.
       Та, виявилося, що він зовсім не лідер, а просто придворний блазень, який впавши в   обійми власної самозакоханості на манії величі,  дії замінив на позування перед камерами та тривалі базікання ні про що.  Його нарцисизм викликав уже скептичну посмішку у закордонних політиків, які помилилися,  з самого початку виписавши йому завеликого авансу.
       Чому? А тому, що на хвилі народного гніву він винирнув з теплого крісла банківського клерка,  та забракло йому харизми і прагматичності   мудрого та послідовного  політика,  аби запустити реформаторський механізм. Не було в нього й програми, яка б передбачала поетапну перебудову суспільства, економіки , яка б показувала людям зміни, які він намагається впровадити, і яких результатів від них чекає.  Тільки тепер я зрозуміла, що її й не могло бути, бо за ним не йшла команда однодумців, а гнала перед себе зграя багатіїв, кожен з яких бажав отримати свої дивіденди від перемоги. Так і сталося
         Якщо короля й грає його свита, то вона зіграла йому похоронний марш – почалися міжусобні чвари між Юлею і Порошенком, кожен з яких перетягав ковдру на себе, бо мав на меті втілення своїх амбіцій і  вузько бізнесових  планів.
515660_original
Крива народної зневіри сягнула самого дна і тоді підняли голови орки -  до влади прийшов Янукович. Нас грабували – ми не  опиралися, нам нав’язували модель поведінки ,а ми терпіли. Люди полишили навіть думку про те, що можна змінити існуючий стан речей – хто пристосувався і за копійки працював дома, хтось шукав кращого життя за кордоном, гнучи спи ну по 14 годин на європейських хазяїв . Крилатою стала фраза «Нам не змінити цієї країни – давайте змінимо тему розмови…»

Та, впевнившись в своїй абсолютній владі   над українцями,  наші  керманичі необачно пообіцяли їм інтеграцію до Європи.  Не звиклі до ласки  і напрочуд  довірливі  люди, здатні вже були пробачити Януковичу і його кримінальне минуле, і небачений грабунок,  понадіявшись на те, що саме існування в координатах Євросоюзу виправить ситуацію і наблизить нас до стандартів європейського життя і демократії
         Та сталося найгірше – нас знову використали у своїх брудних політичних іграх  шахраї, але вже  в іншій кольоровій гаммі, під іншими прапорами та з іншими, нажаль  фальшивими, гаслами.
 І у людей знову забриніла надія, що вони в змозі змінити країну на краще. Окрилені нею, вони , як і 9 років тому, заповнили Майдан. ЗМІ вибухнули  від повідомлень про протест, відеоролики про хід акції вийшли на перше місце за переглядами, Україна прикипіла до екранів телевізорів.  Проте, це був лише добре спланований,  керований владою і хвацько  здійснюваний  опозицією, вуличний сценарій кабінетних воєн.
          Напруга наростала. Апогеєм народного терпіння став зрив підписання договору про асоціацію. Обмануті українці з усіх куточків приїздили до столиці, аби показати владі, що в цій країні є народ і з ним настав час рахуватися.  Майдан,знову стає Меккою української сили духу і надії – ті ж намети, ті ж нічні чатування, та ж підтримка небайдужими киянами, та ж сама переконаність боротися до кінця.
         Ситуація почала виходити з-під контролю… Злякавшись і не маючи  впевненості її втримати, влада зважується на силове придушення   спротиву.  Будучи по суті своїй нечистю, вона, як вурдалаків, випустила «Беркут» вночі, коли люди мали найменшу здатність опиратися . Та й не мали чим.  І тут диявол вступив в свої права – напівсонних, зморених людей просто вбивали, не дивлячись, чи то студенти,  власне – діти, чи жінки, чи літні люди.  Звертання до совісті тонули в темряві, не дібравшись адресату, скривавлених людей ледве встигали відтягати, аби надати допомогу. Та мене вразило інше – з якою  люттю і задоволенням озброєні  нелюди  працювали кийками. Складалося враження, що це не  наші співвітчизники, а зграя  найманих вбивць. Думаю, припущення недалеке від істини.
131201005723_ukraine_protests_624x351_afp_nocredit

З настанням нового дня, обурені українці мають намір вийти знову на Майдан.  Зібрання станеться 1 грудня, що несе у собі глибокий символізм. 22 роки тому ми вирішили бути вільними.   Що зможуть на цей раз протиставити українці  своїм катам? Чи знову залишать  безкарним  цей факт зґвалтованої надії?
301526d2ea16f6e2086c759f4190d523

«Чего хотят женщины?»

Оригинал взят у polina_osipenko в «Чего хотят женщины?»
I75QOu3aSwk

Избитый вопрос из старого фильма. Они хо­тят быть со­бой, но все­ми си­ла­ми стре­мят­ся сни­зить свой вес или из­ба­вить­ся от мор­щин. Давайте попробуем разобраться в парадоксах женских желаний.

«Па­ра­док­саль­но» – вот луч­шее опре­де­ле­ние то­го, как от­но­сят­ся жен­щи­ны к сво­е­му об­ра­зу. Современный мир предлагает кучу соблазнов, придумывает все новые уп­раж­не­ния и диеты, а рек­ла­ма на­хва­ли­ва­ет средст­ва про­тив ста­ре­ния, все-та­ки строй­ность и мо­ло­дость да­ле­ко не глав­ные кри­те­рии, по ко­то­рым оце­ни­ва­ется жен­ская кра­со­та.
Ока­зы­ва­ет­ся, пред­став­ле­ние жен­щин о се­бе в пер­вую оче­редь за­ви­сит от эмо­ци­о­наль­но­го со­сто­я­ния, от пе­ре­жи­ва­ния счастья. К сожалению женская эмансипация не стала залогом счастья. Выделим три парадокса.
Па­ра­докс пер­вый: чем боль­ше жен­щи­нам нра­вит­ся их внеш­ность, тем боль­ше они на­хо­дят в се­бе не­со­вер­шенств. Яр­че все­го это про­яв­ля­ет­ся у са­мых мо­ло­дых. Сре­ди жен­щин в воз­рас­те от 20 до 24 лет 97% счи­та­ют се­бя кра­си­вы­ми, но 71% не­до­воль­ны ка­кой-ли­бо частью сво­е­го те­ла, а 75% из­ме­ни­ли бы что-то в сво­ей внеш­нос­ти, если бы име­ли та­кую воз­мож­ность.
Реклама внушает женщинам, что у них полно недостатков и мешает им воспринимать себя такими, какие они есть.  Мо­ло­дые жен­щи­ны ме­нее опыт­ны и бо­лее эмо­ци­о­наль­ны, по­это­му они наибо­лее уяз­ви­мы для рек­лам­но­го воз­дейст­вия. 20–24 го­да – это воз­раст вы­бо­ра брач­но­го парт­не­ра.
Муж­чи­ны в этот мо­мент при­да­ют наиболь­шее зна­че­ние внеш­ней при­вле­ка­тель­нос­ти жен­щи­ны, не­про­из­воль­но вос­при­ни­мая ее как по­ка­за­тель здо­ровья и вы­со­ко­го ре­про­дук­тив­но­го по­тен­ци­а­ла. По­это­му мо­ло­дые девушки  осо­бен­но тща­тель­но за­бо­тят­ся о своей внеш­нос­ти.
Па­ра­докс вто­рой: чем жен­щи­ны стар­ше, тем они мень­ше сос­ре­до­то­че­ны на сво­их «не­до­стат­ках» и тем мень­ше им хо­те­лось бы из­ме­нить свою внеш­ность. Сре­ди тех, ко­му от 25 до 44 лет, свой внеш­ний вид хо­те­ли бы из­ме­нить 80%, а сре­ди тех, ко­му 45 лет и боль­ше, – уже толь­ко 70%.
Мо­жет быть, сей­час со­вер­ша­ет­ся в не­ко­то­ром ро­де ре­во­лю­ция: утверж­да­ет­ся мысль о том, что зре­лость по­зво­ля­ет в боль­шей ме­ре при­ни­мать се­бя та­кой, как есть. Зре­лые жен­щи­ны сей­час го­раз­до боль­ше, чем рань­ше, ак­тив­но на­слаж­да­ют­ся жизнью.  (Сделаем оговорку, что это зрелые женщины в городах, но не в селах)
Па­ра­докс тре­тий: ока­зы­ва­ет­ся, наиболь­ший ду­шев­ный по­кой ис­пы­ты­ва­ют жен­щи­ны в воз­рас­те от 35 до 44 лет. 84% из них счи­та­ют се­бя кра­си­вы­ми и чувст­ву­ют се­бя хо­ро­шо в сво­ем те­ле. И хо­тя они на­хо­дят от­дель­ные его час­ти не­со­вер­шен­ны­ми, од­на­ко ак­тив­ную за­бо­ту о те­ле на­зы­ва­ют усло­ви­ем кра­со­ты ме­нее по­ло­ви­ны опро­шен­ных.
Жен­щи­на в этом воз­рас­те уже уме­ет пра­виль­но ак­цен­ти­ро­вать свои внеш­ние до­сто­инст­ва и кор­рек­ти­ро­вать не­до­стат­ки. Она под­би­ра­ет пред­ме­ты одеж­ды с уче­том сво­ей фи­гу­ры, ве­дет се­бя бо­лее сво­бод­но и уве­рен­но. Все это спо­собст­ву­ет хо­ро­ше­му са­мо­чувст­вию и ду­шев­но­му по­кою. И это чувст­ву­ют окру­жа­ю­щие, что де­ла­ет жен­щин в этом воз­рас­те бо­лее при­вле­ка­тель­ны­ми со­бе­сед­ни­ка­ми.

Майбутнє майдану, або для чого ми в ЄС?

Оригинал взят у victor_tretyak в Майбутнє майдану, або для чого ми в ЄС?
Залишилося 3 дні до підписання, або не підписання угоди з ЄС(в цьому питанні я не можу бути впевнений на 100%). Для чого ми в МС, всі знають, а для чого ми в ЄС, поки, що не всі розуміють, для відповіді на це питання і написана ця стаття.
1
Read more...Collapse )

Руйнація у владі

Оригинал взят у victor_tretyak в Руйнація у владі
Ні це не про фестиваль у Львові, а про те, що опозиція розпочала між собою інформаційну війну, скоріше за все через те, що Кличко вирішив чітко балотуватися в президенти, і вже готує інформаційний простір під свою компанію. Просто, якщо до Яценюка придертися немає до чого то Тягнибока легше всього «втопити».
Read more...Collapse )

Борги МВФ віддали, а жити на що?

Оригинал взят у victor_tretyak в Борги МВФ віддали, а жити на що?
Сьогодні офіційний Київ відзвітував, про те, що ми повернули всі борги МВФ, на що обмінники в свою чергу відреагували підвищенням курсу. При чому сьогодні ситуація така, що банки не продають валюту, якщо її перед цим не принесли люди.
1
Read more...Collapse )